25 жовтня, відбулося у нас традиційне свято - посвята 9 класу у старшокласники!

Журливо музика заграла, і закружляло в вальсі листя.

В країну осінь завітала, красива, сонячна, барвиста.

Відкриємо завісу ненароком і зазирнем в осінню пору року.

Вона тоді буває чарівна, коли стає золотокоса.

Отож, запрошуємо в осінь.

Де сходяться осінь і літо?

А там, де пожовклі сади

Гойдають на стомлених вітах

Рум'яні духмяні плоди.

Де сходяться літо і осінь?

А там, де в захмарні шляхи,

Які пролягли через просинь,

Вдивляються пильно птахи.

Де сходяться осінь і літо?

А там, де в шкільному дворі

Тримають схвильовані діти

Новенькі іще букварі.

Скінчився вересень і менш тепла.

Та й дощик починає крапотіти.

До жовтня осінь всіх нас привела…

То ж час іде, чого вже тут хотіти…

А вересень був гарним. Все було:

І дощ, і сонце, чарівні світанки.

І прохолода ввечері, й тепло,

Важка робота й пісеньки-співанки…

Та ось скінчились вересневі дні.

Ідемо далі… Дні коротші стали.

І не такі вже теплі та ясні,

Й вітри тепер протяжно заспівали.

Та хризантеми ще не зацвіли,

То ж буде багатенько щастя й цвіту.

І до середини ми ще не підійшли…

А осінь йде, іде собі по світу…

І в таку чарівну пору ми сьогодні зібралися на традиційний вечір – посвяту учнів 9 класу в старшокласники.

Усі ми родом із дитинства

Прийшли колись сюди малі

І ось усі повиростали

І майже вже дорослі стали

Ну а ми прийшли на свято

І дозвольте представити вам

Всіх, хто тут бешкетував.

Тих, хто шибки вибивав.

Хто одержував п’ятірки

І дванадцяти, і трійки.

Хто на великах гасав,

Гол в ворота забивав

Хто в директора бував

Хто предмети добре знав

В хорі голосно співав

І на сцені виступав